Який вогнегасник повинен бути в автомобілі: повний гайд для автовласників

Кожен автомобіліст повинен мати вогнегасник у своєму авто. Це вимога закону і питання особистої безпеки, адже пожежа може виникнути раптово – від несправної проводки, витоку пального чи ДТП. Наявність справного вогнегасника допоможе локалізувати займання в перші секунди і запобігти трагедії. У цій статті ми детально розглянемо, який вогнегасник має бути в машині згідно з українськими нормами, як обрати якісний прилад, де його розмістити та які моделі користуються найбільшою популярністю. Ви дізнаєтеся про вимоги ДСТУ і правил дорожнього руху, типи вогнегасників (порошкові, вуглекислотні, аерозольні) та їхні характеристики, отримаєте поради щодо вибору і зберігання, а також знайдете огляд конкретних моделей від провідних брендів. Мета – дати вам повноцінний освітній контент і одночасно врахувати нюанси SEO, щоб потрібна інформація легко знаходилася і була корисною кожному водієві.

Важливість наявності вогнегасника в авто

Наявність вогнегасника – це критичний елемент безпеки водія та пасажирів. Автомобіль містить легкозаймисті матеріали (бензин, мастила, пластик), і навіть невелика іскра чи перегрів проводки можуть спричинити пожежу. Щороку фіксуються численні випадки загорянь автомобілів, особливо в спекотну погоду чи після ДТП. За статистикою, лише за 2024 рік в Україні сталося понад 100 тисяч пожеж різного типу, значна частка з яких – у транспортних засобах. Вогнегасник дозволяє загасити полум’я на початковій стадії, коли збитки мінімальні і ще можна врятувати автомобіль та життя людей. Якщо ж вогню дати розгорітися, за лічені хвилини він може повністю охопити машину. До приїзду пожежників автомобіль згорає практично дотла, особливо якщо спалахнув бензобак чи горить салон зі синтетичними матеріалами.

Вогнегасник в авто – це ваша перша лінія оборони від пожежі. Він може врятувати майно на тисячі доларів і, що важливіше, врятувати життя вам, вашим пасажирам чи іншим учасникам руху. Крім того, мати вогнегасник – це не лише про власну безпеку, а й про готовність допомогти іншим. Ви можете стати свідком чужого загоряння на дорозі і, маючи при собі вогнегасник, зупинити поширення полум’я, поки не прибули екстрені служби. Таким чином, вогнегасник в автомобілі – обов’язковий атрибут відповідального водія, нарівні з аптечкою та знаком аварійної зупинки.

Ще один аргумент на користь вогнегасника – можливість уникнути важких наслідків під час ДТП. Часто при аваріях пошкоджуються паливні магістралі або акумулятор, що може призвести до загоряння. Якщо водій чи небайдужі свідки мають вогнегасники, є шанс вчасно збити полум’я і запобігти вибуху баку. Це особливо важливо, коли люди заблоковані в авто після зіткнення – швидка реакція з вогнегасником дозволяє виграти час до прибуття рятувальників.

Не варто забувати і про те, що за відсутність вогнегасника передбачено адміністративну відповідальність. Іншими словами, возити з собою справний вогнегасник зобов’язує закон, і за його ігнорування можна отримати штраф (про це детальніше – далі). Таким чином, причин подбати про вогнегасник більш ніж достатньо: ваша безпека, збереження авто, допомога іншим і виконання закону.

Законодавчі вимоги: що каже українське законодавство

В Україні правила дорожнього руху і нормативні акти чітко регламентують наявність та характеристики вогнегасника в транспортному засобі. Нижче розберемо, що саме вимагається від водіїв щодо вогнегасників, а також яку відповідальність несуть порушники.

Обов’язкова комплектація авто і нормативи ДСТУ

Згідно з чинними нормами, кожний транспортний засіб повинен бути укомплектований вогнегасником встановленого типу та об’єму. Правила дорожнього руху України відносять вогнегасник до обов’язкового обладнання автомобіля, нарівні з аптечкою і знаком аварійної зупинки. Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) в своїх рекомендаціях та наказах також конкретизує вимоги до вогнегасників в машинах. Основні нормативи такі:

• Легковий автомобіль – мінімальний об’єм вогнегасника 2 літри (порошковий) або 2 кг (вуглекислотний). Тобто у легковушці має бути вогнегасник з зарядом не менше 2 кг вогнегасної речовини. Як правило, це еквівалентно стандартному переносному порошковому ВП-2 або вуглекислотному ВВ-2. Менший (наприклад, 1 кг) не відповідає нормам – заради власної безпеки та щоб не мати проблем із поліцією, слід обирати щонайменше 2-кілограмовий прилад.

• Вантажні автомобілі масою до 3,5 т – вогнегасник об’ємом не менше 2 л (аналогічно легковому). Тобто невеликі вантажівки повинні мати хоча б один 2-літровий/2-кілограмовий вогнегасник.

• Вантажні автомобілі масою понад 3,5 т – два вогнегасники сумарним об’ємом від 5 л. Для великогабаритних вантажівок вимоги жорсткіші: потрібно мати два прилади, наприклад, один на 3 л і один на 2 л, або обидва по 3 л – головне, щоб загальний об’єм заряду був 5 літрів і більше. На практиці часто використовують один порошковий ВП-5 (5 кг) або парочку менших.

• Автобуси на 9–22 місця (мікроавтобуси, малі автобуси) – 2 вогнегасники по 2–4 л кожен. Тобто в пасажирському транспорті середньої місткості має бути мінімум два прилади: наприклад, два по 3 л або хоча б по 2 л.

• Автобуси на понад 22 місця – 2 вогнегасники сумарним об’ємом від 5 л. Великі автобуси і туристичні лайнери повинні мати щонайменше два вогнегасники, що разом дають 5 л або більше (наприклад, 2×3л).

• Спеціальний транспорт (наприклад, бензовози, перевезення небезпечних вантажів) – можуть діяти додаткові вимоги, регламентовані окремими нормами безпеки. Зазвичай для них передбачені збільшені об’єми та спеціальні типи вогнегасників, але це поза рамками теми звичайного авто.

З наведеного зрозуміло, що для пересічного автовласника головне правило – мати в легковій машині порошковий або вуглекислотний вогнегасник з масою заряду не менше 2 кг. Саме порошкові моделі на 2 кг (маркування ВП-2) є найбільш поширеними і відповідають вимогам ПДР. Додатково варто зазначити, що вогнегасник має бути сертифікований за державним стандартом. В Україні діє стандарт ДСТУ 3675-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги...», якому повинні відповідати прилади. При покупці обов’язково перевіряйте наявність маркування про сертифікацію і відповідність ДСТУ – це гарантія, що вогнегасник пройшов перевірку і ефективно спрацює у разі потреби.

Таблиця: Норми щодо вогнегасників у транспортних засобах (згідно з ПДР та ДСНС)

Транспортний засіб	Мінімальний вогнегасник (тип/об’єм)
Легковий автомобіль	1× порошковий ≥2 л (АВС) або CO₂ ≥2 кг
Вантажівка до 3,5 т	1× порошковий ≥2 л
Вантажівка понад 3,5 т	2× вогнегасники сумарно ≥5 л
Автобус 9–22 місця	2× вогнегасники по 2–4 л кожен
Автобус >22 місця	2× вогнегасники сумарно ≥5 л
Спецтранспорт, небезпечні вантажі	Посилені норми (індивідуально, за регламентом)

Як бачимо, для легковика підходить стандартний 2-кілограмовий вогнегасник (можна трохи більше, але не менше). Причому нормативи дозволяють і порошковий, і вуглекислотний тип – головне об’єм заряду. Порошкові вимірюються зазвичай у кілограмах, а вуглекислотні – теж у кілограмах (маса CO₂), тож вимога 2 кг застосовна до обох видів. Якщо ж у багажнику лежить лише маленький аерозольний балончик або “спрей” вагою 0,5–1 кг – формально це не виконує вимоги закону. Такий балон можна возити як додатковий, але замінити ним повноцінний 2-кілограмовий прилад не можна. Виняток – хіба що у вантажівках чи автобусах, де об’єм може бути ще більшим.

Окрім ПДР, питання вогнегасників згадане в Правилах пожежної безпеки і в наказах ДСНС. Вони акцентують, що вогнегасник повинен бути справним, з актуальним зарядом і пломбою. Періодично (раз на рік або згідно інструкції виробника) його треба перевіряти та перезаряджати (про це далі). Безпечна експлуатація вимагає дотримання температурного режиму зберігання (зазвичай від -20°C до +50°C), щоб пристрій не втратив ефективності від екстремального холоду чи спеки.

Штрафи за відсутність вогнегасника

Відсутність обов’язкового обладнання, до якого належить і вогнегасник, – це порушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. На практиці поліцейський під час перевірки документів чи технічного стану авто може попросити показати аптечку і вогнегасник. Якщо їх немає – водію загрожує штраф. Розмір штрафу наразі становить 340 грн для легкових авто. Для водіїв, що перевозять пасажирів (маршрутні таксі, автобуси) або небезпечні вантажі, покарання суворіше – 680 грн штрафу за кожен випадок відсутності потрібних засобів безпеки.

Варто відзначити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.121) визначає це порушення як керування транспортним засобом, комплектація якого не відповідає вимогам. У деяких випадках інспектори можуть обмежитися усним попередженням (за ст.125 КУпАП), особливо якщо більше немає ніяких проблем з авто і водій не скоїв інших порушень. Але сподіватися на лояльність не варто – закон є закон. Тим більше, що відсутність вогнегасника може бути розцінена як грубе порушення, якщо трапиться ДТП або інша надзвичайна ситуація.

Зауважте: свіжі новини іноді розносять чутки про підвищення штрафів чи нові правила, але офіційно ДСНС та МВС спростовували фейки про якісь додаткові санкції. Станом на 2025 рік вимоги залишаються незмінними: вогнегасник обов’язково має бути, і штраф 340 грн може бути виписаний за його відсутність. Для таксі, автобусів – 680 грн. Не возити його з собою ризиковано і з точки зору безпеки, і з точки зору гаманця.

Підсумовуючи: закон чітко зобов’язує водія возити справний сертифікований вогнегасник належного об’єму. Це ваша відповідальність як автовласника. Далі поговоримо, які типи вогнегасників бувають, який із них краще обрати для машини і чим керуватися при виборі.

Типи автомобільних вогнегасників

Вогнегасники, придатні для використання в автомобілі, бувають кількох видів за типом вогнегасної речовини. Найпоширеніші: порошкові (маркуються ВП – “вогнегасник порошковий”) та вуглекислотні (маркуються ВВК або ОУ – “вогнегасник вуглекислотний”). Існують також аерозольні (газові) вогнегасники, які часто продаються як компактні спреї. Розглянемо особливості кожного типу – їх принцип дії, переваги та недоліки, а також придатність до різних класів пожеж.

Порошкові вогнегасники (ВП)

Порошковий вогнегасник – найуніверсальніший і найпопулярніший варіант для автомобіля. Як заряд в ньому використовується спеціальний порошковий склад, що під тиском газу викидається назовні і покриває полум’я, ізолюючи його від кисню. Порошок для сучасних вогнегасників зазвичай багатокомпонентний, здатний гасити пожежі класів A, B, C та електрообладнання (клас E). Тобто одним порошковим приладом можна загасити і тверді горючі матеріали (дерево, пластик, тканини), і горючі рідини (бензин, мастила), і гази, і електропроводку під напругою. Це робить порошкові моделі універсальними для автомобіля, де потенційно може горіти і паливо, і обшивка, і проводка.

Переваги порошкових вогнегасників:

• Універсальність: ефективно гасять майже всі види займань, які можливі в авто (клас A, B, C, E). Порошок не проводить електричний струм, тож безпечний при застосуванні на акумуляторах, проводах і електроприладах автомобіля.

• Доступна ціна: порошкові моделі, як правило, дешевші за вуглекислотні аналогічного об’єму. Це масовий продукт, доступний кожному.

• Тривалий термін придатності: за умови правильного зберігання порошок не втрачає властивостей багато років. Стандартний термін служби – 5 років до перевірки або перезарядки, іноді до 10 років. Головне – раз на рік оглядати манометр і перевертати балон, щоб порошок не злежувався.

• Температурна стійкість: більшість порошкових зарядів працездатні в діапазоні -20…+50 °C, деякі спеціальні (“зимові” з маркуванням Хладон) – до -30…-40°C. Тобто такий вогнегасник можна спокійно залишати в машині взимку і влітку. Він не замерзне і не вибухне при нагріванні в салоні до сонячних +50°C.

Недоліки порошкових:

• Після використання залишають брудний осад. Порошок, що викидається, дуже дрібнодисперсний і проникає всюди. Після гасіння пожежі в авто ним буде вкрито двигун, проводку, оббивку. Він може пошкодити або забити електроніку, датчики, дрібні механізми. Порошковий склад часто корозійно активний (містить солі), тому якщо його своєчасно не вимити, може початися окислення металів. Тому порошковий вогнегасник рятує від вогню, але здатен завдати побічної шкоди – ремонт і очищення машини потім потребуватимуть зусиль.

• Низька охолоджуюча здатність. Порошок гасить полум’я шляхом ізоляції, але майже не охолоджує поверхні. Через це можливе повторне загоряння: наприклад, деталі двигуна залишаються гарячими і можуть знову підпалити залишки палива. Треба контролювати місце пожежі після первинного гасіння.

• Ускладнене прицільне гасіння. Викид порошку супроводжується хмарою пилу, видимість погіршується. Вітром порошок може відносити, зменшуючи ефективність. Втім, для моторного відсіку авто це не критично – простір обмежений.

Висновок: порошковий вогнегасник – оптимальний вибір для більшості водіїв, адже він універсальний і недорогий. Рекомендований об’єм для легковика – 2 кг порошку (маркування ВП-2). Він здатен загасити типові загоряння в машині і відповідає законодавчим вимогам. Більший (3 кг, 5 кг) – ще краще з точки зору запасу, але займає більше місця. Менший (1 кг) – недостатній як основний, але може доповнювати 2-кг для дрібних інцидентів. Якщо обираєте порошковий вогнегасник, бажано віддати перевагу моделям з манометром (індикатором тиску) – щоб легко контролювати його справність. Про вибір докладніше – у наступних розділах.

Вуглекислотні вогнегасники (ВВК, ОУ)

Вуглекислотний (газовий) вогнегасник містить зріджений вуглекислий газ (CO₂) під високим тиском. При випуску газ різко розширюється, охолоджується і витісняє кисень з осередку пожежі. Гасіння відбувається за рахунок охолодження та ізоляції полум’я безпосередньо газом. Вуглекислотні моделі позначаються як ВВ (вогнегасник вуглекислотний) або старим маркуванням ОУ (огнетушитель углекислотный). Для авто зазвичай використовуються невеликі модифікації ВВ-2 (містять ~2 кг CO₂) або близько того.

Плюси вуглекислотних вогнегасників:

• Не залишають слідів і осаду. CO₂ повністю випаровується, не забруднюючи обладнання. Після гасіння вуглекислотою у моторному відсіку не буде порошку чи води – це важливо для збереження електроніки і двигуна. Тому вуглекислотні ідеальні для гасіння електроприладів, серверних, дорогого обладнання, де небажано щось потім чистити. В авто це актуально, щоб не завдати зайвої шкоди проводці, блокам керування тощо.

• Висока здатність охолодження. Викидаючись, CO₂ має температуру приблизно -70°C і сильно охолоджує поверхні, збиваючи полум’я. Він також проникає у важкодоступні порожнини у вигляді газу.

• Компактність. Сам балон CO₂ при рівному об’ємі гасильного заряду часто трохи компактніший. Так, 2-кілограмовий CO₂-вогнегасник може мати менший діаметр балону, ніж порошковий на 2 кг (бо CO₂ більш щільний). Крім того, газ розподіляється рівномірно, його простіше спрямувати струменем.

Мінуси і застереження:

• Низька ефективність на відкритому повітрі. Вуглекислота швидко розсіюється в атмосфері. Для гасіння бензину чи матеріалів на відкритому просторі (особливо якщо вітер) її концентрації може бути недостатньо. Тому для гасіння пального (клас B) CO₂ менш результативний, ніж порошок. Умовно, порошковий 2-кг загасить розлитий бензин краще, ніж CO₂ 2-кг, бо порошок покриє поверхню, а газ – значна частина просто “втече” в повітря.

• Небезпека обмороження. При випуску CO₂ дуже охолоджує насадку-розтруб та близькі поверхні. Можна отримати холодовий опік шкіри, якщо тримати балон за металеві частини або направити струмінь на руки. Треба завжди братися за спеціальну ручку-рушницю і тримати балон за корпус, не торкаючись розтруба без рукавиць.

• Тиск і вибухобезпека. Балони CO₂ знаходяться під високим тиском (~50-60 атм), тому чутливі до нагрівання. Хоча в них передбачений запобіжний клапан, все ж не можна допускати нагріву понад +50°C (прямого сонця, знаходження біля печі). В салоні авто влітку температура може піднятися до граничної – через це деякі водії бояться лишати CO₂-вогнегасник у машині. Насправді якісний сертифікований прилад має запас міцності і не вибухне просто від спеки, але запобіжний клапан може стравити надлишковий тиск. Тому якщо возите CO₂ – тримайте його подалі від постійного перегріву (наприклад, не на торпеді під лобовим склом).

• Обмежена універсальність. Вуглекислота ефективна на класах B і E (горючі рідини та електрика). З горючими твердими матеріалами (клас A – пластик, гума, текстиль) справляється гірше, бо не створює тривалої ізолюючої плівки і не проникає всередину пористих матеріалів. Тобто якщо зайнялася, скажімо, обшивка сидіння або килим – CO₂ може тільки тимчасово збити полум’я, а тління залишиться. Порошок у цьому випадку діє краще.

Отже, вуглекислотний вогнегасник рекомендується як доповнення або альтернатива порошковому, якщо для вас критична чистота після гасіння. Деякі водії тримають в авто два вогнегасники: основний порошковий 2 кг і додатковий малий CO₂ (0,5–1 кг) на випадок загоряння електроніки чи дрібного полум’я. Але якщо обирати щось одне – порошковий 2 кг більш універсальний.

Однак CO₂ точно варто мати у електромобілях і гібридних авто, де багато електронних компонентів. Також він підходить тим, хто часто возить дорогу техніку або просто хоче мінімізувати вторинні пошкодження від самого процесу гасіння. Зважайте лише, що законодавчі вимоги вимагають не менше 2 кг CO₂ у балоні, тож маленький 1-кілограмовий “балончик” буде порушенням.

Аерозольні та інші види компактних вогнегасників

Окремо варто згадати аерозольні вогнегасники, які іноді позиціонуються як “автомобільні”. Це балони, схожі на великий балончик від фарби чи освіжувача, які містять гасильний склад у вигляді аерозолю або піни. Вони дуже компактні, легкі у використанні, не потребують спеціальних навичок – зірвав ковпачок і розпилив на вогонь. Такі засоби підходять для ліквідації малих загорянь і іноді рекламуються як ідеальні “для жіночого авто” або як додаток до подарункового набору водія.

Переваги аерозольних вогнегасників:

• Мінімальний розмір і вага (0,5–1 кг, легко вміщається в дверну кишеню чи бардачок).

• Простота – не треба слідкувати за тиском, перезаряджати, достатньо періодично дивитися на термін придатності.

• Зазвичай залишають менше слідів, ніж порошкові (деякі містять пінний або хімічний склад, який можна витерти).

Недоліки:

• Низька ефективність та об’єм заряду. Маленького балончика вистачить хіба на кілька секунд розпилення. Він може загасити хіба зовсім невелике займання (наприклад, тліючі дроти чи шматок оббивки). Для серйознішого полум’я його може не вистачити.

• Не відповідає вимогам ПДР. Як ми вже зазначали, закон вимагає мінімум 2 кг або 2 л, тоді як аерозоль зазвичай 0,5–1 л. Тому офіційно мати тільки такий – недостатньо. Поліцейський може виписати штраф, якщо виявить, що у вас лише “балончик-спрей”.

• Обмежена область застосування. Більшість аерозолів призначені для класів A і B (тверді та рідкі матеріали). На електропроводку під напругою їх використовувати не завжди безпечно (якщо склад на водній основі, він проводить струм). Хоча є й універсальні хімічні аерозолі, але слід уважно читати інструкцію.

• Температурна чутливість. Балончики не розраховані на дуже низькі чи високі температури. В мороз можуть втратити тиск, а в сильну спеку – навіть розгерметизуватися. Їх рекомендований діапазон зберігання часто від +5 до +40 °C, що не ідеально для авто.

Висновок: аерозольні вогнегасники можуть бути використані лише як допоміжні. Якщо у вас вже є основний порошковий чи CO₂, додатково можна покласти маленький спрей “Fire Stop” для підстраховки. Але робити ставку тільки на нього не слід. Закон це теж підкреслює, тому аерозоль – не заміна, а резерв.

До інших видів, що інколи зустрічаються, належать пінні (водопінні) вогнегасники і хімічні пінні. Вони використовують розчин піноутворювача, що ефективний проти рідин (бензину) та твердих матеріалів. Але у авто такі майже не застосовуються, бо рідина може замерзнути на морозі, та і габарити в них від 5 л і більше. Тому пінні – доля стаціонарних об’єктів або великого транспорту.

Наведемо коротке порівняння основних типів:

Таблиця: Порівняння типів вогнегасників для авто

Тип вогнегасника	Гасильна речовина	Класи пожеж	Плюси	Мінуси
Порошковий (ВП)	Порошок (солі, фосфати)	A, B, C, E	Універсальний; не проводить струм; дешевший; працює в мороз.	Залишає агресивний порошок (потенційна шкода електроніці); пил при розпиленні.
Вуглекислотний (ВВК)	CO₂ (газ під тиском)	B, E (обмежено A)	Не залишає слідів; добре для електрики; сильно охолоджує полум’я.	Менш ефективний на відкритому повітрі; не підходить для тління (клас A повністю не гасить); ризик обмороження при використанні.
Аерозольний (спрей)	Хімічний аерозоль або піна	A (деякі B)	Дуже компактний, простий у застосуванні.	Дуже малий об’єм заряду; не відповідає вимогам для основного засобу; чутливий до температур.

Як видно, порошкові моделі покривають найширший спектр ситуацій, тому і є стандартом для автомобілістів. ДСНС прямо рекомендує обирати саме порошковий або вуглекислотний тип для транспортних засобів(інших вони навіть не розглядають). Далі перейдемо до того, як правильно вибрати вогнегасник для свого авто, на що звернути увагу при покупці.

Рекомендації щодо вибору автомобільного вогнегасника

Отже, ви знаєте, який об’єм і тип потрібен. Тепер про критерії вибору конкретного виробу. На ринку представлено багато моделей вогнегасників, і на перший погляд вони мало чим різняться – червоні балони, на етикетці вага, тип. Але варто приділити увагу таким моментам:

Відповідність нормам та сертифікація

Першочергово переконайтеся, що вогнегасник відповідає законодавчим нормам. На балоні має бути маркування ДСТУ або EN3 (європейський стандарт), знак сертифікації, зазначений тип і маса заряду. В Україні легально продаються лише сертифіковані моделі, але на ринку можна натрапити на старі або “прострочені” товари. Перевірте дату випуску та термін придатності – він вказаний на корпусі або етикетці. Зазвичай виробник гарантує 5 років з моменту випуску за умови належного обслуговування. Також інструкція повинна бути українською мовою, а завод-виробник – зрозумілий (не якийсь невідомий без реквізитів). Купуйте лише сертифіковані вогнегасники з документами – безпеки багато не буває.

Що дає сертифікація? Гарантію, що балон витримає тиск, що реальна маса заряду відповідає заявленій, що використаний якісний порошок або CO₂, який гасить потрібні класи пожеж. Словом, такий прилад не підведе у критичний момент. На сертифікованих виробах зазвичай є наклейка про проходження повірки або штамп ОТК. Не соромтесь попросити у продавця сертифікат відповідності – сумлінні реалізатори мають їх на всю продукцію.

Обсяг заряду (вага) і розмір балона

Як ми з’ясували, мінімум – 2 кг для легкового авто. Більше – можна, менше – ні. Тому оптимальний вибір – вогнегасник 2 кг порошковий. Він досить компактний (висотою ~35 см, діаметром ~11 см) і важить близько 3 кг (з урахуванням маси металевого корпусу і газу). Якщо місце дозволяє або у вас позашляховик/мікроавтобус, можна взяти більший – 3 кг чи 4 кг. Вони гасять довше і інтенсивніше, але їх складніше розмістити під сидінням, доведеться тримати в багажнику. П’ятикілограмові беруть переважно для вантажівок або якщо ви готові возити дійсно великий балон (висотою ~45 см).

Зверніть увагу, що вуглекислотні моделі аналогічної маси можуть мати трохи інші габарити. CO₂-вогнегасник на 2 кг зазвичай довший і тонший, а на 3-5 кг – навпаки, товстий балон з масивним розтрубом. При виборі місця в салоні враховуйте форму приладу.

Порада: оберіть максимально великий вогнегасник, який вам зручно возити постійно. Якщо 5-кілограмовий не поміщається під сидіння і ви, врешті, кинете його в гаражі – толку не буде. Краще нехай це буде 2-кілограмовий, але він завжди з вами в машині.

Наявність манометра (індикатора тиску)

Бажано купувати модель з манометром (стрілочним індикатором) на верхній частині балона. Це стосується порошкових і деяких аерозольних. Манометр показує внутрішній тиск і стан заряду: стрілка у зеленій зоні – все гаразд, у червоній – недостатній тиск (потрібна перезарядка). Це дуже зручно: можна швидко перевіряти працездатність приладу хоч щомісяця. Без манометра доводиться щоразу зважувати вогнегасник або чекати перевірки.

Зазначимо, що вуглекислотні вогнегасники не оснащуються манометром – тиск там стабільний, поки є хоч трохи CO₂. Перевірка їхнього стану полягає у зважуванні: на етикетці вказана маса брутто нового балона, і якщо ви підозрюєте витік – порівняйте з фактичною вагою. Але для автомобіліста це складно організувати, тому CO₂ краще перевіряти раз на 2 роки в сервісі.

Діапазон робочих температур

Зважайте, в яких умовах експлуатуватиметься вогнегасник. Якщо у вашому регіоні морози -25°C не рідкість, переконайтесь, що обраний прилад придатний для низьких температур. Більшість порошкових мають маркування типу ВП-2(з) або ВП-2(хладон) – це означає, що вони закачані азотом і нормально працюють на морозі (зазвичай до -20…-30°C, див. паспорт). Деякі дешеві порошкові (особливо радянського типу з піропатронами) можуть мати обмеження -10°C – такі не годяться для авто, що зимує на вулиці. Вуглекислотні в цьому плані універсальні – CO₂ не замерзає, але сам клапан може підмерзнути, тож краще теж не доводити до <-20.

Спека: як вже зазначали, пряме сонце і +50°C – межа для всіх вогнегасників. Автомобіль влітку на сонці може нагріватися і до +60 всередині, але більшість сертифікованих приладів витримують це (мають запас міцності). Втім, уникайте зберігання вогнегасника біля джерел тепла (наприклад, біля печі Webasto чи обігрівача в салоні). І не залишайте на задній полиці під сонцем – краще прибрати в тінь під сидіння чи в багажник. Висока температура може з часом знизити тиск або прискорити старіння ущільнювачів.

Зручність використання і монтажу

В екстреній ситуації рахунок йде на секунди, тому ергономіка має значення. Оцініть такі моменти, як:

• Наявність кронштейна або кріплення. Багато вогнегасників для авто продаються в комплекті з пластиковим або металевим тримачем. Він дозволяє закріпити балон стаціонарно – наприклад, прикрутити до кузова в багажнику або під болти сидіння. Якщо кріплення в наборі нема, можливо, його доведеться докупити окремо. Для 2-кг найчастіше йде проста пластикова скоба з ремінцем на липучці. Головне – щоб вогнегасник не “літав” по салону під час їзди і був зафіксований.

• Маса і габарити. Чи зручно вам буде швидко витягти балон? Чи поміститься він у обране місце? Наприклад, висувний ящик під сидінням може вмістити лише 1-кг, тоді як 2-кг доведеться покласти інакше. Спробуйте “приміряти” покупку в машині.

• Простота активації. Стандартно вогнегасник має пломбу і чеку (запобіжник). Переконайтеся, що чек легко висмикується, а не заіржавіла чи залита фарбою. Ручка повинна зручно лягати в руку. На деяких моделях є запобіжний ковпачок – розберіться, як його швидко збити. Вивчіть інструкцію (вона наклеєна на корпус): куди направляти струмінь, з якої відстані. В стресовій ситуації часу читати не буде, треба діяти “на автоматі”.

• Якість матеріалів. Огляньте виріб: товщина металу балона, якість забарвлення (щоб не іржавів), надійність шва, з’єднань. Пластикові вузли (наприклад, ручка чи розтруб) не повинні тріщати від натискання. Манометр – добре, якщо в нього є гумовий протектор. Брендові моделі (про них далі) зазвичай більш добротні, витримують вібрацію в авто, не протікають.

Дата виготовлення і можливість перезарядки

Обов’язково перевірте дату виготовлення перед покупкою. Буває, що на полицях магазинів лежать вогнегасники, випущені 2-3 роки тому. Номінально їхній строк ще не вийшов, але фактично ви втрачаєте частину ресурсу. Краще взяти “свіжий” прилад, якому кілька місяців від роду. Тоді у вас буде повних 5 років спокійної служби (за умови щорічної перевірки тиску).

Деякі вироби вказують період до першого технічного обслуговування, наприклад “перезарядка через 1 рік”. Це більше стосується старих вогнегасників з пусковим пристроєм типу Пін (де пороховий заряд для викиду газу). Сучасні закачні порошкові можна перевіряти раз на рік і перезаряджати раз на 5 років. Уточніть в інструкції графік ТО.

Також з’ясуйте, чи підлягає модель перезарядженню. Хороші марки передбачають багаторазову заправку після використання. Наприклад, порошковий ВП-2 можна перезаряджати необмежено протягом 10 років, після чого балон списується. А є одноразові вироби, дешеві, які після застосування слід просто утилізувати. Для автотранспорту вигідніше мати перезаряджуваний, навіть якщо він дорожчий – у разі використання або після 5 років ви зможете відновити його у сервісному центрі, не купуючи новий.

Бренд і виробник

Останнє, на що звернути увагу – виробник вогнегасника. Ринок протипожежного обладнання має лідерів, продукції яких можна довіряти. В Україні є кілька заводів (наприклад, “Пожмашина” та ін.), також продаються імпортні європейські моделі. Відомі бренди з хорошою репутацією: Хладрар, Україна, Вогнеборець, FIRE STOP, Дорожня Карта тощо. Бренд Хладaр пропонує широкий ряд порошкових вогнегасників від 1 до 9 кг українського виробництва із перевіреною якістю. Марка “Україна” – це теж класичні порошкові прилади з манометром різного об’єму. FIRE STOP спеціалізується на компактних аерозольних моделях (вуглекислотних спреях) для авто. “Дорожня Карта” випускає здебільшого великі 6–9 кг моделі для складів і вантажівок.

Рекомендується купувати вироби саме від відомих виробників, навіть якщо вони трохи дорожчі. Вони проходять належні випробування, мають якісний порошок (який не злежується, не токсичний), надійні клапани. У дешевих ноунейм можуть траплятися проблеми: недосипаний порошок, підтікаючий манометр, клапан що клинить тощо. Безпека – не те, на чому варто економити кілька десятків гривень.

Підсумуємо вибір у вигляді чекліста:

• Тип: порошковий (універсальний) або CO₂ (чистий) – виберіть залежно від пріоритетів, можна обидва. Аерозоль – тільки додатково.

• Об’єм: не менше 2 кг. Оптимально 2–3 кг для легкового авто. Переконайтесь, що поміститься в салоні.

• Сертифікація: наявні маркування ДСТУ, сертифікат відповідності. Виробник відомий, з гарною репутацією.

• Дата випуску: чим “молодше”, тим краще (ідеально – поточного року). Термін придатності не добігає кінця.

• Манометр: бажано присутній (для порошкового). Стрілка на зеленому секторі.

• Комплектація: є кронштейн/кріплення для фіксації в авто або ви готові придбати його окремо.

• Цілісність: пломба і чека на місці, корпус без вм’ятин, немає слідів іржі чи протікання.

• Температурний режим: підходить для ваших умов (морозостійкий, якщо потрібно).

• Інструкція: наявна і зрозуміла. Прочитайте заздалегідь, як саме приводити в дію обрану модель.

Якщо за всіма пунктами відмітка “ОК” – можна купувати і встановлювати вогнегасник в авто. Далі – про те, де і як його правильно зберігати в машині.

Правильне зберігання та розміщення вогнегасника в автомобілі

Мало просто купити хороший вогнегасник – потрібно ще й грамотно його розмістити у транспортному засобі. Від цього залежить, чи зможете ви швидко дістати його у разі пожежі, а також чи не буде він заважати або пошкоджуватися в процесі експлуатації авто. Розглянемо основні правила зберігання:

Місце повинно бути легкодоступним. Найгірше, що можна зробити, – засунути вогнегасник глибоко в багажник “під речі” або у важкодоступне місце. За нормами, в легковику вогнегасник має знаходитися або в салоні, або у багажнику, але так, щоб до нього був вільний доступ. Це означає: якщо він у багажнику, не можна класти його під запасне колесо, закривати валізами чи інструментами. Краще закріпити на боці багажника, на кришці або одразу за сидінням, щоб, відкривши багажник, відразу його бачити.

В легковому салоні популярні місця – під сидінням водія або переднього пасажира, у кишені дверей (якщо габарит підходить), під ногами переднього пасажира (закріпити на підлозі). Деякі моделі авто мають спеціальні ніші або кріплення для вогнегасника (особливо європейські марки). Якщо така передбачена – обов’язково використайте її за призначенням.

У вантажівках і автобусах правилами визначені місця: один вогнегасник – в кабіні водія, другий – в салоні автобуса біля дверей. Важливо, щоб у великому транспорті пасажири теж мали доступ до приладу, а не лише водій.

Надійна фіксація. Обов’язково закріпіть вогнегасник, а не просто покладіть його “десь під сидінням”. У разі різкого маневру чи ДТП важкий балон може вилетіти і травмувати людей. Використовуйте штатні кронштейни, ремінці на липучках або виготовлені тримачі. Наприклад, популярний спосіб – прикріпити вогнегасник під сидінням на напрямних крісла за допомогою хомутів або спеціальної кліпси. У багажнику – закріпити до бокової обшивки або в ніші, якщо є. Він не повинен перекочуватися по підлозі!

Захист від прямих сонячних променів і перегріву. Як зазначалося, не варто лишати балон на відкритому сонці. Якщо машина стоїть на стоянці у спеку, температура всередині й так підніметься, не треба додатково нагрівати корпус сонячними променями. Також тримайте подалі від обігрівачів. В багажнику оберіть місце подалі від вихлопної труби чи акумулятора, які можуть нагріватися.

Температура зберігання взимку. Якщо машина ночує на морозі, а вогнегасник порошковий, бажано раз на місяць струснути балон. Це запобігає злежуванню порошку всередині, особливо коли холод і волога. Переверніть вогнегасник догори дном і злегка потрясіть – почуєте, як порошок пересипається. Якщо не чути – можливо, він збився грудкою, тоді краще віддати на огляд/перезарядку.

Доступність ключа від багажника. Якщо тримаєте прилад в багажнику седана, подумайте: у разі пожежі в моторному відсіку чи салоні – чи зможете ви відкрити багажник швидко? Бували випадки, коли через відсутність центрального замка люди втрачали час, шукаючи ключі від задньої кришки. По можливості, встановіть дистанційне відкриття багажника або возіть дублікати ключів.

Регулярний огляд. Навіть при ідеальному зберіганні треба раз на квартал оглядати вогнегасник: чи не пошкодився, чи стрілка манометра на місці, чи пломба ціла. Раз на рік – проводити технічне обслуговування (самостійно або в сервісі). Це може включати перевірку маси, підкачку до нормального тиску, заміну пломби. Власнику легковика не обов’язково щороку бігти на сервіс (якщо все візуально гаразд і строк не вийшов), але перед далекою дорогою чи відповідальною поїздкою – перевірити варто.

Не захаращуйте доступ. Часто багажник забитий валізами, сумками тощо. Подбайте, щоб вогнегасник лежав зверху або збоку і був видимим. Можна прикріпити поруч наліпку або табличку “Вогнегасник” – це корисно, якщо, наприклад, інша людина буде шукати його в вашому авто у разі допомоги.

У салоні тримайте подалі від дітей. Якщо пристрій розміщено в салоні, слідкуйте, щоб діти не бавилися ним і не висмикнули чеку жартома. Поясніть, що це не іграшка.

Дотримуючись цих порад, ви забезпечите, що ваш засіб пожежогасіння завжди напоготові і працездатний, коли він знадобиться. А тепер перейдемо до огляду конкретних моделей вогнегасників, які популярні серед автовласників, їх характеристик і особливостей.

Огляд популярних моделей вогнегасників для авто

Ринок пропонує десятки моделей від різних виробників. Розглянемо декілька найпопулярніших в Україні моделей, які добре себе зарекомендували і відповідають вимогам для автомобіля. При огляді інтегруємо інформацію з асортименту магазину NovaSyla, де представлені провідні бренди і актуальні ціни. Це допоможе зорієнтуватися, що саме обрати.

1. Вогнегасник порошковий (Хладaр) 2 кг, з манометром

Найпопулярніший формат – порошковий ВП-2. Модель від бренду Хладар – українського виробника – вирізняється високою якістю виконання. Має сталевий балон місткістю ~2,5 л, закачаний азотною сумішшю, заряд порошку масою 2 кг. Оснащений манометром для контролю тиску. Клас пожеж: A, B, C, E (універсальний). Тобто ним можна гасити і тверді матеріали, і рідини, і газ, і електроустановки під напругою до 1000 В.

Особливості Хладар 2 кг: металевий запірно-пусковий клапан з чавунним важелем, зручна ручка, є кронштейн для кріплення. Час подачі струменя ~10 сек, довжина струменя 3–4 м– цього достатньо, щоб дістати до осередку пожежі у моторному відсіку або під днищем авто. Робочий тиск 16 бар, температура експлуатації від -20°C до +50°C (всесезонний). Сертифікований за ДСТУ.

Ця модель – бестселер: оптимальне співвідношення ціна-якість. Вартість орієнтовно ~430 грн (станом на 2025 рік) за штуку. Бренд Хладар також пропонує подібні вогнегасники на 1 кг, 3 кг, 5 кг, 6 кг і 9 кг – тобто можна підібрати під різні потреби (але для легковика 2 кг найзручніше). Вони всі оснащені манометрами і заряджені універсальним порошком. Покупці відзначають надійність Хладар: мінімум браку, тримають тиск роками, порошок якісний (не злипається).

[Посилання на товар: Вогнегасник порошковий Хладар 2 кг з манометром)]

2. Вогнегасник порошковий (Україна) 2 кг, з манометром

Ще один хіт продажів – модель, знана просто як “Україна ВП-2”. Виробляється одним з українських заводів, назва якого стала і брендом. Характеристики аналогічні: 2 кг порошку ABC, манометр, стальний корпус червоного кольору. В принципі, це аналог попереднього, різниця лише в деталях конструкції. Дехто віддає перевагу саме цій моделі, адже вона часто трохи дешевша при тотожних параметрах.

Особливості “Україна” 2 кг: добре зарекомендувала себе в службових авто – багато організацій закуповують саме їх через прийнятну ціну і відповідність ДСТУ. Іде в комплекті з кронштейном для кріплення. Код виробника – ВП-2 (3), де цифра в дужках може позначати модифікацію. Відгуки зазначають, що манометр у цих моделей надійний, показує точний тиск навіть через 3-4 роки зберігання (стрілка лишається в зеленій зоні).

Ціна близько ~380 грн, тобто трохи доступніша. По ефективності гасіння різниці з Хладар практично нема – обидва відповідають нормативним 2A, 34B (умовні показники гасіння за євростандартом). Тож вибір між ними – питання лояльності до бренду і наявності в магазині. Рекомендується як основний вогнегасник в авто для будь-якого приватного водія.

[Посилання на товар: Вогнегасник порошковий Україна 2 кг з манометром)]

3. Аерозольний вогнегасник FireStop, 1 кг (спрей)

Для тих, хто бажає мати додатковий засіб під рукою, існує компактний FireStop – відомий бренд аерозольних вогнегасників. Це балон ємністю ~1 літр з спеціальною вогнегасною речовиною (пінний або хімічний склад), який випускається як аерозоль. Часто постачається разом із пластиковим тримачем, що можна приклеїти або прикрутити в салоні. FireStop позиціюється як універсальний: підходить для дому, авто, кемпінгу.

Переваги FireStop: малий розмір (висота ~28 см, діаметр 7 см), вага близько 0,5–0,7 кг. Легко поміщається навіть в бардачок. Ним зручно користуватися однією рукою, натисканням на розпилювач, як звичайним балончиком. Виробник заявляє гасіння пожеж класу A і B, тобто твердих матеріалів і рідин, а також електроприлади до 1000 В на відстані не менше 1 м (бо склад не проводить струм).

Недоліки: як ми говорили, не відповідає обов’язковим нормам – лише як допоміжний. Одного FireStop недостатньо, щоб виконати вимоги ПДР. До того ж його можливостей вистачить на зовсім невеликий осередок вогню. Час випуску аерозолю – лише кілька секунд. Тому багато водіїв зберігають його в салоні для миттєвої реакції, але паралельно мають стандартний 2-кг порошковий в багажнику.

Вартість FireStop ~240 грн – доволі доступно, тому популярний варіант як “аварійний” балон. Проте ми радимо сприймати його не як основний засіб, а саме як додатковий (особливо якщо у вас вже є 2-кг вогнегасник у багажнику, а цей можна тримати під сидінням для швидкого застосування).

[Посилання на товар: Вогнегасник вуглекислотний FireStop 1 кг, аерозоль)]

4. Вогнегасник порошковий (Хладaр) 5 кг, з манометром

Для власників позашляховиків, мікроавтобусів чи вантажних авто корисним може бути більший порошковий вогнегасник – 5 кг. Модель від Хладар на 5 кг (ВП-5) – одна з найпопулярніших у цій категорії. Вона вже громіздка (висота ~45 см, діаметр ~15 см) і важить під 7–8 кг, зате містить у 2,5 рази більше порошку, ніж 2-кг. Такий об’єм здатен впоратися з суттєвим займанням – наприклад, якщо горить моторний відсік великого автомобіля чи значна площа пролитого пального.

Особливості Хладар 5 кг: металевий важкий корпус, є наплічний ремінь для перенесення (на деяких модифікаціях), обов’язково манометр. Клас пожеж той самий ABCЕ. Час викиду порошку близько 15–18 секунд, довжина струменя до 4–5 м. Температурний діапазон стандартний (-20…+50). Призначений, скоріше, для комерційного транспорту, але якщо у вас, скажімо, кемпер або авто з газовим обладнанням і ви хочете максимального захисту – можна возити і 5-кг, якщо є де закріпити.

Ціна ~850 грн, тобто вигідніше виходить, ніж купувати два по 2 кг. Втім, в легковик його не рекомендують через розмір – простіше мати 2-кг, а 5-кг залишити для гаража чи дачі.

[Посилання на товар: Вогнегасник порошковий Хладар 5 кг з манометром]

5. Вогнегасник порошковий (Дорожня Карта) 9 кг, з манометром

Це вже спеціалізований прилад для автобусів, вантажівок або великих об’єктів. ОП-9 “Дорожня Карта” – порошковий вогнегасник з масою заряду 9 кг. Він відповідає вимогам для оснащення пасажирських автобусів (дві такі одиниці покривають норму 5 л для >22 місць). Рідко застосовується у приватних авто, але вартий згадки для повноти картини.

Габарити 9-кг вогнегасника значні: висота під 60 см, діаметр ~18 см. Важить понад 12 кг. Оснащений шлангом-розтрубом для більш прицільного гасіння (його тримають двома руками). Клас пожеж ABCЕ, час роботи ~25 секунд. Такі прилади часто можна побачити закріпленими в салонах автобусів або на АЗС, СТО тощо.

Дорожня Карта – відомий бренд автомобільних аксесуарів, і їхні вогнегасники теж присутні на ринку. Якість достойна, ціна конкурентна (~700 грн за 9 кг, що дуже недорого за таку кількість порошку). Звичайно, возити такий балістер у легковику сенсу немає, але якщо ви обладнуєте, наприклад, мікроавтобус під подорожі, де багато горючого спорядження – можна розглянути.

[Посилання на товар: Вогнегасник порошковий Дорожня Карта 9 кг з манометром]

---

Наведеного огляду має вистачити, щоб ви знали, з чого обирати. Порошкові на 2 кг – безумовний маст-хев для кожного водія. Серед них рекомендовані моделі “Хладар” або “Україна” – обидві відмінно справляються. Для додаткової безпеки можна придбати аерозольний FireStop і тримати під рукою. Власникам великогабаритних ТЗ – звернути увагу на 5 кг і 9 кг модифікації.

Щоб спростити вибір, нижче подаємо порівняльну таблицю характеристик кількох популярних моделей:

Модель (бренд)	Тип	Маса заряду	Клас пожеж	Особливості
Хладар ВП-2 (2 кг)	Порошковий ABC	2 кг	A, B, C, E	Манометр, універсальний, рекомендований для легковика.
Україна ВП-2 (2 кг)	Порошковий ABC	2 кг	A, B, C, E	Аналог Хладар, сертифікований ДСТУ, доступніший за ціною.
FireStop 1 кг (аерозоль)	Вуглекислотний (газ)	~1 кг (об’єм 1 л)	B, E (обмежено A)	Компактний спрей, тільки додатковий засіб.
Хладар ВП-5 (5 кг)	Порошковий ABC	5 кг	A, B, C, E	Для мікроавтобусів, вантажівок; великий запас порошку.
Дорожня Карта ОП-9 (9 кг)	Порошковий ABC	9 кг	A, B, C, E	Для автобусів, об’єктів; потребує місця для зберігання.

Примітка: Усі перелічені моделі – сертифіковані та мають маркування відповідно до вимог. Під час купівлі переконайтеся, що інструкція додається і пломба не пошкоджена.

На цьому завершуємо огляд моделей. Далі – відповіді на найчастіші питання автовласників щодо вогнегасників.

FAQ: Найчастіші запитання про вогнегасники в авто

Q1: Чи обов’язково мати вогнегасник у приватному авто?
A1: Так, обов’язково. Згідно з Правилами дорожнього руху України, вогнегасник – обов’язковий елемент комплектації автомобілянарівні з аптечкою і знаком аварійної зупинки. За відсутність цих предметів передбачений штраф 340 грн (для легкового авто). Але головне – без вогнегасника ви наражаєте на небезпеку себе та оточуючих, адже не зможете оперативно загасити пожежу.

Q2: Якого типу вогнегасник краще для автомобіля – порошковий чи вуглекислотний?
A2: Більшість експертів радять порошковий вогнегасник для авто, оскільки він універсальний і ефективно гаcить паливо, матеріали салону та електропроводку. Вуглекислотний (CO₂) підходить для електрики і не псує обладнання, але менш дієвий проти бензину. Ідеально мати обидва: порошковий 2 кг як основний і маленький CO₂ як допоміжний. Якщо обирати щось одне – беріть порошковий 2 кг, це стандарт.

Q3: Який об’єм (вага) вогнегасника повинен бути в легковому авто?
A3: Мінімум 2 кг (або 2 л) вогнегасної речовини. Тобто поширені 2-кілограмові моделі повністю відповідають нормам. Менші (1 кг) – не відповідають ПДР, за їх наявність замість 2кг можуть оштрафувати. Більший об’єм – 3 кг, 4 кг – допускається і навіть підвищує запас засобу, але врахуйте зручність зберігання. Для легковика найкраще 2 кг порошковий.

Q4: Де краще розмістити вогнегасник у машині?
A4: В доступному і фіксованому місці. Найпопулярніше – під сидінням переднього пасажира або водія: там він не заважає і до нього швидко дістатися. Також часто кріплять у багажнику на боковій стінці або за передніми сидіннями. Головне – щоб не був завалений речами і не літав по салону. В автобусах – біля дверей, у вантажівках – в кабіні під руками. Пам’ятайте, секунди вирішують все, тому дістаньте вогнегасник “наосліп” із закритими очима – ви маєте легко його знайти руками там, де закріпили.

Q5: Як правильно користуватися автомобільним вогнегасником?
A5: Загальна інструкція: зупиніться у безпечному місці, увімкніть аварійку. Візьміть вогнегасник, зірвіть пломбу і висмикніть чеку. Направте насадку або шланг на основу полум’я (не в верхній “дим”, а туди, де горить найбільше). Натисніть важіль або кнопку, випускаючи заряд. Гасіть з відстані ~1,5–2 метри, поступово наближаючись, але не дуже близько (щоб не обпектися і не втратити огляд). Рухайте струмінь по всій площі вогню. Якщо загоряння під капотом – привідкрийте капот (не до кінця, щоб не дати кисню) і направляйте сопло в щілину. Використовуйте весь заряд до кінця, навіть якщо вогонь згас – це запобіжить повторному займанню. Увага: ніколи не направляйте порошок чи CO₂ прямо на людину – постраждалого треба гасити обережно, виключно одяг (інакше можна задихнутися порошком чи отримати холодовий опік від CO₂).

Q6: Як часто треба перевіряти або обслуговувати вогнегасник?
A6: Рекомендується перевіряти стан раз на рік. Для порошкового – це огляд манометра (стрілка в зеленому), переворот і струшування балона, перевірка пломби. За потреби – перезарядка (якщо тиск впав або після використання). Вуглекислотний – теж раз на рік зважування, а раз на 2–5 років – переатестація балона на СТО. Більшість сучасних моделей мають 5 років гарантійного терміну, по завершенні якого варто зробити перезарядку чи купити новий. І обов’язково після кожного застосування навіть часткового – повна перезарядка або заміна, не можна лишати “недовикористаний” прилад на потім.

Q7: Чи можна використовувати один вогнегасник декілька разів, якщо він не до кінця спорожнений?
A7: Ні. Практика показує, що після першого ж використання (навіть якщо ви зробили 1-2 коротких впуски) цілісність пломби порушена, герметичність може пропасти. Залишок заряду втратить тиск через деякий час. Тому вогнегасник – одноразовий: привели в дію – далі треба або перезарядити, або замінити. Не економте на безпеці.

Q8: Що робити із вогнегасником після використання?
A8: Якщо трапилось загасити пожежу – молодці! Але тепер залишки заряду слід повністю випустити (розрядити до кінця у безпечне місце) і здати прилад в сервіс з обслуговування вогнегасників. Там його почистять, перевірять, заправлять свіжим порошком чи CO₂ і встановлять нову пломбу. Якщо ж обслуговування недоступне – придбайте новий, а старий утилізуйте (балон пробийте щоб не переплутати і здайте як металобрухт, порошок приберіть). Не залишайте використаний неперезаряджений вогнегасник в машині – толку від нього вже не буде.

Q9: Чи може вогнегасник вибухнути або самоспрацювати в машині від нагріву?
A9: Сертифіковані вогнегасники мають кілька ступенів захисту і дуже малу ймовірність вибуху. Наприклад, порошкові закачані тиском ~15–16 бар, тестуються на 25–30 бар – тобто навіть при сильному перегріві корпус радше почне потроху стравлювати газ через мікрощілини, ніж розірветься. Вуглекислотні оснащені запобіжними клапанами, що при ~60°C поступово випустять зайвий тиск. Тому в нормальних умовах (до +50…+60°C) вибуху не станеться. Інша річ – механічне пошкодження: якщо балон кинути у вогонь або сильно вдарити, він може розірватися. У салоні таке виключено. Тож не хвилюйтеся – возити вогнегасник безпечно, мільйони водіїв так роблять. Просто дотримуйтесь рекомендацій: не залишайте його на палючому сонці, не кидайте з висоти і раз на рік контролюйте стан.

Q10: Який вогнегасник безпечний для електроприладів автомобіля?
A10: Найбезпечніший – вуглекислотний, оскільки не лишає ніяких слідів і не проводить струм. Якщо у вас під капотом багато електроніки, дорогий бортовий комп’ютер і ви переживаєте за нього – можна тримати CO₂. Але сучасні порошки теж роблять мінімально агресивними, і якщо швидко очистити клеми і плати після застосування, вони цілком “переживуть” інцидент. В ідеалі – мати обидва типи: почати гасити CO₂ (збити полум’я), а якщо не подіяло – добити порошковим.

Сподіваємося, ця стаття вичерпно відповіла на ваші питання і допоможе підготувати свій автомобіль до будь-яких непередбачуваних ситуацій. Пожежа в машині – ризик, який дешевше попередити, ніж ліквідувати наслідки. Один вогнегасник може зберегти життя, майно і нерви. Не відкладайте – оберіть надійний засіб пожежогасіння вже зараз і возіть його з собою завжди. Безпечних вам поїздок!